Відгук Sekiro: Shadows Die Twice. Пссс... Цікавий факт 👀 Під час проходження я витратив 55 спроб. П'ятдесят п'ять, Карл... Щоб перемогти першого боса в грі 💀 Геймплей Недарма це одна з найскладніших соулс-ігор. Техніка parry і контратаки — це те, що я любив в іграх і досі люблю, тому, можливо, мені Sekiro так сильно й зайшов. Хоча місцями це було дуже болісно. Срака горіла, стіл ламався, але попри все це я проживав найкращі емоції саме тоді, коли після важкого боса все-таки його перемагав. І в цей момент відчуваєш такий прилив мотивації та гордості: я його не скіпнув, не задоджив, а зібрався і добив цю скотину. За геймплей — 10/10, хоча б за ці емоції. І дійсно відчуваєш, що розвиваєш реакцію та пам'ять. Потрібно запам'ятовувати комбінації, вчитися читати рухи суперника і буквально за маленьким рухом розуміти, які 2–3 дії тобі потрібно буде зробити далі. КАЙФФФ. Сюжет Він тут присутній і доволі цікавий. Потрібно уважно слухати діалоги, підслуховувати розмови та збирати в одне ціле частинки діалогів і текстів, щоб зрозуміти, куди тобі далі йти, що і де знайти, що та куди віднести. Якщо пропускати такі деталі, можна пропустити багато корисних речей, цікавих деталей історії або навіть боса, який сам по собі дуже прикольний. Поступово розкривається Шінобі: хто він, який у нього шлях і перед якими важливими виборами він постає. Усе це складається в доволі гарну історію, хоча вона й залишає деякі питання. І це, по-своєму, теж прикольно. Музика і саунддизайн Мені тут не вистачило якісної музики та музики загалом. Її дуже мало. А от щодо саунддизайну — він тут на висоті. Звук удару меча об меч, застосування здібностей, навіть звук, коли ти п'єш із пляшечки — усе дуже гарно підібрано й чудово вписується в гру. Я ставлю цій грі 9/10. На стрімі я казав 10/10, але трохи охолов від емоцій і зрозумів, що мені все-таки не вистачило різноманітності локацій.